Виховуємо патріотів України

До Дня українського добровольця та Дня Державного Гімну України у школах естетичного виховання Генічеського району пройшли  тематичні заходи.

Викладач Генічеської ШЕВ Ольга Анатоліївна Шкроб провела бесіду, присвячену 15-річчю з моменту ухвалення Закону «Про Державний Гімн України». Учні, під час уроку-бесіди, проаналізували, як на  протязі різних років слова Гімну надихали борців за незалежність і єдність рідної держави і підкреслили, що ця головна урочиста пісня України не залишала людей байдужими ніколи. Вона і зараз хвилює їхні душі та зачіпає за живе. 

 Виховуємо патріотів України

Виховуємо патріотів України  Виховуємо патріотів України

А в Риківській ШЕВ пройшов урок-концерт «Гімн України – ода Державності», який провела викладач по класу сольного співу Ольга Іаківна Палагнюк, де учні розповідали історію Гімну та виконували пісні про Україну.

Виховуємо патріотів України

Виховуємо патріотів України

Виховуємо патріотів України

 «За Україну – з Гімном на вустах» – саме так назвали акцію викладачі Новоолексіїської ШЕВ та колектив сільського Будинку культури. До неї залучилися учні Новоолексіївських  ЗОШ№1, ЗОШ№2 та ПТУ №23, щоб відвідати виставку «Герої 21 століття» та заспівати головну пісню нашої Держави під живий акомпанемент оркестру під керівництвом директора ШЕВ Юрія Вікторовича Непомящего. Виховуємо патріотів України

Виховуємо патріотів України

Виховуємо патріотів України  Під час цих заходів дорослі і діти  виконували  Гімн України та збагачували  свої знання з питань історії, літератури і музики.

Саме такі спілкування виховують у підростаючого покоління почуття патріотизму.

       З історії  повернення Державного Гімну України до пісенної скарбниці народу.    

 Створення Гімну України бере початок з осені 1862 року, коли на одній з вечірок у українського поета Павла Чубинського, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню: «…Серце біє і кревліє за свою свободу…». Чубинському пісня дуже сподобалася, відійшовши в іншу кімнату, він вийшов через півгодини із готовим текстом вірша «Ще не вмерла Україна». Все це сталося у Києві на вулиці Великій Васильківській, 122, у домі купця Лазарєва, де автор квартирував (тепер на тім місці будинок номер 106).     

Перша публікація тексту вірша Павла Чубинського відбулась у львівському журналі «Мета» у номері 4 за 1863 рік. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), відомий композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського, написав музику до нього.  Деякі дослідники вважають, що на написання  вплинули мотиви мазурки «Jeszcze Polska nie zgineła…». Відомо,що  спочатку  Михайло Вербицький  написав музику для гітари, а вже згодом адаптував її для хору.         

 В 1862 році Павло Чубинський був звинувачений шефом поліції в авторстві: «возмутительных песен и прокламаций»,«за вредное влияние на умы простолюдинов». І у 23-річному віці він був висланий на проживання під наглядом поліції в Архангельську губернію, де він перебував упродовж шести с половиною років.  Вперше пісня пролунала у 1864 році в селі Млини, де довго жив і працював композитор. А перше її публічне виконання відбулось 10 березня 1865 у Перемишлі, як завершальний номер концерту, який було присвячено Тарасові Шевченку.  Музичний текст цієї урочистої пісні побачив світ у 1885 році у збірці «Кобзар», полонивши широкі кола громадськості.      

 У Царській Росії пісня «Ще не вмерла Україна» вперше була опублікована 1908 році  в антології Украінська Муза. А на платівку Гімн вперше був записаний у кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 року у виконанні Модеста Менцинського.        

 У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним з державних гімнів УНР та ЗУНР. Наряду з «Вічним революціонером» Франка та Лисенка, Гімн, у виконанні хору Стеценка, лунав під час проголошення Акту Злуки.  Як національний гімн, пісню «Ще не вмерла Україна і слава і воля», визначили не тільки  Іван Франко і  Леся Українка, а й українські громади в різних куточках світу. Особливо цікаво те, що «Ще не вмерла Україна» — це спочатку був вірш, що виник у наддніпрянській Україні, а піснею-гімном став у Галичині, де вже були певні традиції створення патріотичних пісень. Цей гімн був поширений тому, що був створений двома синами розділеної імперіями України. Його автори – наддніпрянець і галичанин і саме це підкреслювало соборність українських земель.       

Пісня-гімн «Ще не вмерла Україна» виходить за рамки української поезії, на початку 20 століття текст було перекладено кількома іноземними мовами. Зокрема, 17 червня 1917 року, авторитетне американське видання The New York Times опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну України. Хоча  протягом національно-визвольних змагань «Ще не вмерла Україна» звучала як гімн, однак офіційне затвердження вона одержала лише 15 березня 1939 року – як гімн Карпатської України. Ця держава проіснувала не довго. Разом з її занепадом цей гімн був заборонений Угорським урядом. Коли в Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної країни в його складі, то «Ще не вмерла Україна» був відкинутий.Потрібен був текст, в якому б стверджувалося, що Україна — держава, що входить до складу СРСР, що вона там «Між рівними рівна, між вільними вільна» та обов’язково повинна була згадуватися комуністична партія, яка веде Україну до «світлого майбутнього». Це завдання виконав Павло Тичина. Його варіант «Живи, Україно, прекрасна і сильна», покладений на музику Антона Лебединця, був державним гімном  для УРСР у період з 1949 до 1991 роки.       

Але пісня «Ще не вмерла Україна» воскресає з Народним Рухом України. Прилюдно вона прозвучала в Борисполі над могилою Павла Чубинського наприкінці 1989 року. І тільки з 17 вересня 1991 року Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням пісні-гімну «Ще не вмерла Україна», а  5 грудня 1991 року вона вперше прозвучала на засіданні Верховної Ради України, присвяченому підсумкам всеукраїнського референдуму та виборам Президента України, у виконанні уславленого хору імені Верьовки.     

15 січня 1992 року музичну редакцію М. Скорика та Є. Станковича (для хору та фортепіано) Державного гімну затвердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображення у Конституції України. Всю оркестровку здійснив О. Морозов.  А 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України», котрий запропонував Президент Леонід Кучма. Законопроектом пропонувалося  затвердити, як Державний Гімн,  національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Також Президентом було запропоновано змінити звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля».  Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.    Рукописний текст «Ще не вмерла Україна і слава і воля», слова і музика зберігаються у науковій бібліотеці імені Стефаніка. Значної популярності Гімн України набуває в ході масових протестів 2004 та 2013 років.  

 За інформацією Відділу культури Генічеської РДА        

 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

загрузка...

Добавить комментарий

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: