Дитячі мрії повинні здійснюватися

загрузка...

Саме під такою назвою напередодні 8 Березня активісти ГО «Патріот» провели акцію. Кожна людина мріє отримати до свята подарунок і двічі приємніші їй буде, якщо він пов’язаний з дитячою мрією. Ми вирішили  знайти генічанок, у яких дитинство  збіглося з  Другою світовою війною та  складним  періодом після неї. Саме у цей суворий час, у малечі  не було можливості отримувати  бажанні подарунки. А про що ж тоді дівчата  мріяли?  Про те, щоб рідні повернулися з війни, про солодощі, ляльок, книжки та освіту, щоб стати гідними людьми…  Нам випала можливість познайомитися з жінками з цікавими долями. Кожна з них любить наше місто та багато зробила для його розвитку, працюючи на різних підприємствах.

Людмила Михайлівна Арзіна –  корінна генічанка. Вона народилася 9 серпня 1930 року.

Маленька Людмила з дитинства мріяла  стати актрисою. У коморі батьківського будинку вона облаштувала сцену,  і у свій маленький театр запрошувала сусідів, для яких разом з однолітками влаштовувала  вистави та концерти.  До сих пір жінка зі сльозами на очах згадує період  нацистської окупації, страждання та втрати. У 1946 році Людмила разом з матусею їде на Сахалін. Там  закінчує курси телеграфісток і продовжує активно займатися  у гуртках художньої самодіяльності.  На Сахаліні вона зустрічає свого майбутнього  чоловіка, з яким після одруження їде до Харкова. Чоловік був військовим і разом з ним Людмила Михайлівна  побувала у різних містах.

У 1973 році вона повертається до рідного міста де до самої пенсії працювала на телеграфі та оператором міжміського зв’язку. Як творча людина, що  завжди мріяла виступати на сцені, Людмила Михайлівна починає співати у хорі ветеранів. Зараз жінка бере активну участь у житті районної ветеранської організації.  У неї 2 дітей, З онуків та 6 правнуків. Людмила Михайлівна дуже гостинна  людина, це ми відчули, коли прийшли її поздоровити з жіночим святом. Як справжній артистці  активісти ГО «Патріот» подарували ляльку та палантин, щоб накинувши його на плечі  вона продовжувала  відчувати себе актрисою. 

А відомий письменник Олександр Прихненко присвятив цій дивовижній жінці вірш. Наше спілкування з Людмилою Михайлівною було дуже щирим та приємним.

Попереду на  нас чекала зустріч з Таїсією Олександрівною Сечніковою. Вона народилась у Генічеську. Ще маленькою дитиною пережила тяжкі роки Другої світової війни та нелегкий період відродження міста після  нацистської окупації. Після закінчення  8 класів середньої школи №1, вона  поїхала  до старого Криму де працювала у садах та виноградниках. Згодом виходить заміж та повертається до Генічеська. Тут Таїсія Олександрівна починає працювати  на Генічеському  хлібозаводі. З цього підприємства йде на пенсію. Її дуже любить та поважає уся родина. У Таїсії Олександрівни 3 дітей, 6 онуків та 6 правнуків.

Ми її запитали: «Про що ви мріяли, коли були дитиною?».  Жінка відповіла: «Про солодощі.  Нам дітям весь час хотілось їсти. Я і зараз з великою повагою ставлюся до хліба, бо знаю йому ціну». Ці спогади нас дуже вразили і ми вирішили подарувати їй торт з написом «Таїсія, мрії збуваються», який заказали на  Генічеському хлібозаводі. Саме на цьому підприємстві жінка пропрацювала понад 20 років. Цьому несподіваному подарунку вона була дуже рада.

Кожна жінка у своєму житті переживає випробування долі, прагне досягнути бажаної мети та підкорити омріяні вершини. Це можна сказати і про Любов Миколаївну Романченко. Вона народилась 24 квітня 1939 року  у селі Новоукраїнка. На її дитинство випали випробування війною. Вона і зараз згадує, як разом з бабусею молилася, щоб з фронту повернувся батько, як  разом з дорослими збирала колоски на колгоспному полі. Маленька Люба завжди мріяла отримати освіту і приносити радість людям. Тому дуже багато працювала над собою. У рідному селі не було школи, тому кожного дня дівчинка понад 5 кілометрів  йшла  пішки до Новогригорівки. Любов Миколаївна була впевнена, що  треба багато вчитися, щоб досягти своєї мети. Цієї думки був і її  однокласник Віктор Щеглов, який потім став відомим нейрохірургом.  

Після закінчення Мелітопольського медичного училища, Любов Миколаївна починає працювати фельдшером в селі Новогригорівка. Але на цьому  вона не зупиняється і поступає в Мелітопольський педагогічний інститут,  де навчається на філологічному факультеті. Наприкінці 60-х років Любов Миколаївна приїхала до Генічеська. Тут вона працювала фельдшером, а згодом її запросили на роботу в Генічеське медичне училище. Багато років вона працювала у цьому навчальному закладі завідувачем медсестринського відділення, завідувачем практики, головою приймальної комісії. Любов Миколаївну з повагою і любов’ю згадують  колеги та  колишні студенти.

І зараз, знаходячись на заслуженому відпочинку, вона дуже багато читає, продовжує працювати над собою. Тому ми вирішили подарувати їй плед, збірник Олександра Прихненка «Час збирати каміння» та ляльку, про яку мріяли у дитинстві усі маленькі дівчинки.

У справжню творчу атмосферу ми потрапили, коли прийшли у гості до Ельвіни Ярославівни Чекаткової. Нас зустріла дивовижна, веселка жінка, яка прочитала вірш про кохання. Вона підкорила всіх своєю артистичністю, щирістю та життєрадісністю.

Ельвіна Ярославівна народилась  13 березня 1935 року у місті Свердловськ. Тут її застала війна. Маленька дівчинка зі своїми однолітками ходила по госпіталях з концертами. Вона читала вірші, співала і своєю творчістю підтримувала поранених бійців. У 1946 році уся її родина переїжджає до Львова. Тут дівчинка навчається у школі, а  після її закінчення проходить курси бухгалтерів і починає працювати на тютюновій фабриці. У Львові  Ельвіна Ярославівна  бере активну участь у художній самодіяльності.  

Потім, за волею долі, вона працює у шахті на Донбасі. Саме тут вона й  зустріла свого чоловіка, з яким у  1959 році переїхала до Генічеська. Працює вихователькою у яслах-садку «Казка», а після закінчення курсів медсестер, протягом 46 років була  лаборантом судмедекспертизи.

У неї чудова донька, 2 онуків  та 1 правнучка. У дитинстві  Ельвіна Ярославівна мріяла про цукерки у яскравих обгортках, щоб потім зберегти папірці та грати у фантики. Яким щастям іскрилися  її очі, коли вона з нашою допомогою повернулася у дитинство.

Прощаючись з Ельвіною Ярославівною, ми поцікавилися секретом  її  довголіття.  «Треба любити життя, завжди залишатися оптимісткою та дарувати радість людям», – була її відповідь.

Надія Сергіївна Голуб – надзвичайно талановита жінка. Вона народилася у Генічеську, мабуть, тому з дитинства любить дивовижні морські простори. А ще їй дуже подобається співати. Вона володіє ліричним сопрано. Свій талант  Надія Сергіївна успадкувала від батька. Дівчинка співала з дитячого садка, а потім вона часто виступала  в РБК, брала участь у театральних виставах, а також танцювала у народному колективі.

У складі Генічеської делегації два рази була у Грузії.

Після закінчення школи Надія Сергіївна  вступила до Херсонського училища культури, по закінченню працювала у РБК та  бібліотекарем у Генічеській музичній школі. Пісня супроводжує усе її життя. Вона і зараз зі своєю донькою у сімейному колі любить виконувати українські народні пісні.

Вона нам розповіла, що у дитинстві з великим задоволенням їздила на полуторці зі своїм батьком по всій країні, який у той час працював у колгоспі. Її найважчі спогади пов’язані з Другою світовою війною – бомбардуванням, розрухою,  втратами.

Ми зрозуміли, що люди того покоління вміють цінувати життя і радіти кожному дню, бо пережили багато  випробувань. Надія Сергіївна з дитинства бажала стати  артисткою, тому мріяла  про красиві туфельки, у яких вийде на сцену. Тому їх ми і вирішили їй подарувати.

Ця акція надала усім багато приємних хвилин спілкування і залишила  незабутні враження.

Дитячі мрії жінок здійснили: Вадим Васильчук, Олександр Прихненко, Іван Осташевський, Карен Мартиросян, Сергій Тищенко,  Володимир Гурковський, Ольга Мелімука, Вікторія Сухорукова, Вікторія Кальницька.

Напередодні 8 березня бажаємо усім жінкам здоров’я, щастя, миру, любові і здійснення всіх мрій.

ГО «Патріот»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитися новиною
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: